Нова реальність (рефлексії на сьогодення)


I

Джордж Карлін свого часу багато бідкався про те, що світ змінився з появою нових слів. Людвіг Вітгенштейн ще раніше визначив, що реальність сприймається за допомогою мови. Чому не дано імені, того нема. Наприклад, атеїсти говорять. що Бога нема, проте як Його нема, коли є назва, визначення, ім'я. Можна довго гратися у софістику з ідеями смерті Бога і послідуючого воскресіння і т.д., та я не про це, а про зміни у сприйнятті світу за допомогою мови. Зміною у внутрішньому світосприйнятті людини. Афоризм про те, скільки людина знає мов, стільки вона людина на часі стає все актуальнішою. Світ у якому ми живемо вже майже без кордонів. Найбільші кордони це кордони не зовнішні а внутрішні, ті, які ми самі встановлюємо собі. Сама надійна в'язниця та, з якої в'язень сам не хоче тікати. Для того, щоб не було бажань звільнитися, людство вигадує постійно новіші й новіші слова, змінюючи сенс і сприйняття. Чим більш людина знає тим більш вільною вона є. Настільки вільною, що може піти не тільки за межі свого фізичного простору, але й за кордони простору ментального. Але сьогодення диктує свої умови. Людство наблизило своє існування до романів-антиутопій у стилі кіберпанк, коли твоє існування у мережі стає важливішим за існування у фізичному тілі. Поява нових гаджетів і користування ними не робить людину більш людяною а навпаки робить неї кіборгом, напівлюдиною-напівмашиною. Мова вже не є головним аспектом світосприйняття. На п'єдестал зійшла цифра, вірніше дві - 0 та 1. І величезний ряд комбінацій нулів та одиниць. Ти дивишся фото своєї дитини на екрані якогось пристрою не розуміючи, що насправді це не фото а лише іллюзія яка у просторі і часі розтягнулася на код з нулів та одиничок. Слова втрачають свій зміст і суспільство стоїть на порозі нового світу - без кордонів, без слів і без сенсу. Як швидко зміни будуть неповоротні покаже час, як і вирішення цього питання, але що чекати недовго то це факт.

II

Чи думали ви про те, чому люди цікавляться сторінками соціальних мереж абсолютно незнайомих їм людей? Переглядають їх фото, читають записи у твіттері і т.д. Загалом, як рефлексував Головін, технології  накшталт магії, при чому магії чорної, яка хоче контролювати та перетворювати, чи спотворювати природу. Використовуючи технології певним чином, загалом не за призначенням, людство або стає рабами гаджетів або маніпуляторами-чаклунами, які ніби крізь чарівне дзеркало дивляться (підглядають) за життям інших людей. Людина жадає всюдисущості, хоча це й пріорітет Бога. Але у філософії та культурі Бог помер півтора століття тому і людство за допомогою технологічних приладів намагається погратися у богів. У побуті це проявляється по різному, наприклад таки через приведений вище спосіб підглядання за життям інших. Людині подобається грати бога, хоча б інколи, хоча б у своєму маленькому мікрокосмі - сім'ї, трудовому колективі чи у спогляданні френдстрічки. 
Цікаво, що буде, коли ми абсолютно перестанемо бути один одному закритими і будемо жити як у акваріумах, коли тебе видно як на долоні? Куди тоді ми захочемо зазирнути і які прірви відкриються перед нами?

III
  
Буває так, що тебе розпирає від бажання щось написати,вразити, когось своїми думками, чи просто поділитися ними. Ти сідаєш писати. І твоя геніальність влазить у файл розміром у декілька кілобайт. Стільки важать твої думки. Кілобайти. І кожен день ти маєш мегабайти, гігабайти мотлоху, який ти вважаєш за щось важливе. Ці гігабайти шурхоту і нісенітниць, голоси і незначущі події які ти постійно тримаєш у голові. І страшно стає, а як ти і є тільки,як цей гамірний мотлох?

IV

Загалом ми всі люди своїх часів, навіть коли кажемо про те, як добре було колись. Бо користуємось ми своїм часом і простором, тому міркувати про якісь речі ми можемо тільки у контексті свого часу і оточення. Бо для того, щоб бути людиною з іншого часу необхідно мати іншочасове сприйняття реальності. А обійтися без сьогоднішнього комфорту для багатьох людей рівноцінно втраті себе. Епоха споживання вбила  філософський дискурс цього визначення.

VI

Інколи здається, що наше життя то пересування равлика по склу.


Комментарии